Виховні заходи

Родинне свято: "Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати дитині"

Мета: виховувати шанобливе ставлення до матері, до сім'ї, збагачувати духовний світ дитини, розвивати творчі здібності.

Обладнання: плакати «Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям», «Без рідної мови, без пісні, без мами збідніє земля назавжди», «Серце матері — невичерпне джерело чудес»; комп'ютерна презентація " Наші любі матусі", комп'ютерна презентація "Мамин день".

Перебіг заходу

І. Організаційний момент.

ІІ. Основна частина.

Ведуча1:

Мама … Рідна і прекрасна, оспівана поетами , увічнена художниками.

В усіх народів, в усі віки , жінка – матір була уособленням святості, ніжності і любові.

Ведуча 2:

Її мудрість поважали в сім’ї , прислухалися до порад, в яких знаходили спокій і надію…

Ведуча 1:

У житті кожного з нас мама займає особливе місце. Перше , що ми бачимо з’явившись на світ – це мамині ласкаві очі, чуємо – мамин лагідний голос. Слово, яке вперше вимовляємо – мама…

Ведуча 2:

До мами ми приходимо зі своїми радостями і печалями. Її мудра порада нам потрібна тоді , коли і в самих уже посріблені скроні.

Учні:

1.“Яке найкраще слово в світі?” –

Раз мудрий хтось питав людей.

“Здоров’я”, – відповів так хворий.

“Ні! Молодість!” – сказав старий.

“Найкраще – хліб!” – жебрак говорить

“Побіда”, – відповів стрілець.

“Найкраще – воля!” – рік невільник.

“Ні, правда!” – обставав мудрець.

Аж тут з куточка обізвався

Сирітка, ще малий хлопчак:

“Найкраще в світі слово “Мама!”

І всі сказали: “Мама! Так”.

2. Якщо говорити між нами,

То все починається з мами:

І казочка перша у світі,

І сонячна подорож в літо.

Найперші легенькі сніжинки

І сяюче диво – ялинка.

Від мами – і літери,й слово,

І зроблена разом обнова.

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

3. Мамо, криниченько-казко,

Місяць забрів у ріку,

Змовкла натомлена пташка

В небі і на рушнику.

Мамо, стривожені коні

В осінь забігли сумну,

День ваш приліг на ослоні

І ненадовго заснув.

Мамо, єдина молитво,

В кожну хвилину розлук

Явідчуваю так сильно

Всю теплоту ваших рук.

Ведуча.3

У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пісня жайворонка, теплий весняний вітер приносить Свято матері, яке народилося в далекій Філадельфії завдяки зусиллям молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила свою матір. Анна звернулася з листами до конгресменів та Президента Америки, у яких запропонувала раз на рік, навесні, вшановувати матір. Ідею Анни Джарвіс підхопили у світі.

Ведучий 4.

Вперше в Україні, в Галичині, це свято відзначалося в 1929 році. У цей день люди в національному одязі йшли зранку до церкви на богослужіння, а пізніше тисячі дітей під звуки музики, з квітами в руках йшли вулицями міст чи сіл до площі, де відбувалося свято. Пісні, вірші, вистави, виставки виробів, квіти, жарти, сміх були адресовані матерям.

Ведуча 3.

Після 1939 року це свято було заборонене. Але відновлюється Україна, а разом з нею і ті свята, які були дорогими нашому народові. З 1990 року Свято матері повернулося в Україну і святкується у другу неділю травня.

Ведучий 4.

Місяць травень — це місяць Небесної Матері Діви Марії, яка для нашого народу є особливо шанованою, заступницею скривджених і знедолених, яка благословила у хресну путь свого єдиного Сина — Спасителя людства. І сьогоднішнє свято — це свято Божої Матері, матері України і нашої земної матері, яка дала нам життя. Адже саме вони є тими чистими джерелами, з котрих людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.

(Звучить «Аве Марія» Шуберта. На фон і музики учениця читає вірш.)

Ведучий 3:

В одній легенді розповідається, як Ісуса Христа запитали, що є найбільшим Божим шедевром або творивом, то Він, звівши догори очі, відповів: “Це серце! Це перш за все серце матері, переповнене любов’ю до всіх”.

Ведучий 4:

Серце Пресвятої Богородиці опікується нами, своїми дітьми. Вона є завжди біля нас, з нами, для нас.

Ведучий 3:

Відблиском Небесної Неньки-Богородиці для нас є наша земна мати.

Ведучий 4:

Вона була нашою першою вчителькою і дорадницею. Вона першою навчила нас любити ближніх.

Любов нашої мами, її опіка і жертва ніколи не маліють, тільки завжди скріпляються.

Як багато в твому серці, дорога матусю, від серця Богородиці! Які дуже схожі ви між собою!

Учениця 4.

Ой маю я три матері, та всі три хороші - Три матері, три квіточки, як три красні рожі. Перша мати — Непорочна, ж лілея біла, Із дитятком-немовлятком, Пречистая Діва. Друга мати—це найкраща на світі країна, Земля наша, наша славна ненька—Україна. Третя мати—що ж про неї гарного сказати? Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати. Ой маю я три матері, та всі три хороші, Три матері, як три квітки, як три красні рожі.

Ведучий 5.

Мати — всьому початок. Мати — берегиня роду, домашнього вогнища Саме вона є тією ниточкою, яка єднає всю родину. Вам, любі наші матері, щастя земного, здоров'я доброго, хай горе обминає родини ваші, а Матір Божа вас оберігає.

(Учениця читає молитву.)

Учениця 5.

Є в мене найкраща на світі матуся.

За неї до тебе, Пречиста, молюся,

Молюся устами, молюся серденьком

До тебе, Небесна Ісусова Ненько.

Благаю у тебе дрібними словами

Опіки і ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ та й у люди,

Щоб мною раділа—пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице, на сонячнім троні.

Ведуча 6.

Слово «мати»... Вічне й неповторне, як світ. Де б ми не були, що б не робили, та завжди матуся освітлює наш шлях своїм ніжним серцем, відданим своїй дитині. Вона завжди поруч — і в дні важкі, і в дні на щастя щедрі.

Та звідки  взялася вона, мама, хто сотворив її такою? Послухаймо легенду.

Одного разу добрий Бог вирішив створити… маму. Шість днів та ночей Він роздумував і експериментував. Та ось з’явився ангел і каже:

– Ти стільки часу тратиш на неї!

– Так… Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона повинна складатися зі 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все – від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.

Ангел похитав головою і недовірливо спитав:

– Шість пар рук?

– Не в руках проблема, – відповів Бог, – а в трьох парах очей, що вона повинна мати.

– Аж стільки! – скрикнув ангел.

Бог ствердно кивнув. Потім додав:

– Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: «Що ви там робите, діти?», навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару – на потилиці, щоб бачити те, що не мала би бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який попав у халепу: «Розумію, сину, і люблю тебе».

– Господи, – сказав ангел, – вже пізно, йди відпочивати.

– Не можу, – відповів Господь. – Вже майже закінчую.

Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.

– Надто ніжна, – сказав, зітхаючи.

– Але витривала! – відповів Господь із запалом. – Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.

– Вміє думати? – спитав ангел.

– Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.

Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя.

– Тут щось стікає, – сказав здивовано.

– Так, це – сльоза, – відповів зі смутком Бог.

– А для чого вона? – спитав ангел.

– Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.

– Господи, Ти – справді геній! – вигукнув захоплено ангел.

Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів:

– Правду кажучи, це не Я створив… ту сльозу…

(Ерма Бомбек)

Учні

7. Мамі присвячую

Я позбираю зорі з неба

Для тебе, мамо, в каятті,

О люба, сліз уже не треба –

Було їх досить у житті.

Давно безпечно й величаво

Не снив я на твоїх руках.

А дні й літа збігають жваво,

І світиш ти мені в думках.

Любові, віри нас навчала

Журлива, добра, як свята.

В твоїх піснях, як у хоралах,

Моя душа у вись злітала

До стіп розп’ятого Христа.

В твоїх очах – моя надія,

А ніжність, ніби два крила.

Я все здолаю, все зумію,

Щоб ти щасливою була.

Я засвічуся серед ночі

Вікном одним серед села,

Розвидню темінь, як захочеш…

Щоб ти щасливою була…

Зберу нектар з найкращих квітів,

Як та турботлива бджола,

Щоб медом губи обігріти,

Щоб ти щасливою була.

З небес зорину вечорову

Спущу до ніжного чола,

Щоб ти мені всміхнулась знову,

Щоб ти щасливою була.

Ведуча 5:

Коротке слово - мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Усе життя  із серця б’є великим невичерпним джерелом безкорисна любов до своїх дітей.

Ведуча 6:

Усе її життя – це безмежна  любов і самопожертва , пробачення провин. Мама створена з добра і любові, …

Ведуча 5:

…з терпіння і великої  мудрості. ЇЇ золоті руки можуть виконати будь-яку роботу.

Ведуча 6:

Ким тільки не може бути мама! Та головне , що усе це вона робить з великою радістю для своїх діток, не чекаючи нагороди.

Інсценізація «Рахунок для мами»

Автор:

Богданчик сидить за столом і щось старанно записує у зошит.

Мама: Що ти пишеш, сину?

Богдан: Рахунок для тебе.

Мама: Цікаво, цікаво! (хоче підглянути)

Богдан: Побачиш, коли я допишу.

Автор:Хлопчина списав цілий листок , простягнув його мамі і вона почала його читати.

Мама: (читає) Рахунок для мами Богдана, який зробив деяку роботу по господарству і хоче отримати за це певну суму грошей, а саме:

2 рази купив хліба –  4 грн.

4 рази прибрав у кімнаті – 10 грн.

2 рази помив посуд – 8 грн.

5 разів почистив взуття – 5 грн.

3 рази допомагав накривати на стіл – 6 грн.

Це разом – 33грн.

Автор: Мати уважно прочитала цей дивний рахунок, взяла олівець і сказала:

Мама: Я напишу тобі свій рахунок.

Богдан: Твій рахунок?

Мама: Так, невеличкий .

Богдан: Ну, добре , почекаю.

Автор: Мама не довго сиділа над своїм рахунком справилася дуже швидко і віддала синові.

Учень (читає)

Рахунок Галини Віталіївни синові Богданчику:

12 років для тебе варила їсти – 0 грн. 0 коп.

12 років для тебе прала – 0 грн.0 коп.

50 штанів і курток , сорочок зашила – 0грн.0 коп.

100 ночей просиділа біля тебе, коли ти хворів – 0 грн.0 коп.

Усе разом – 0 грн.0 коп.

Автор: Хлопець уважно прочитав мамин рахунок  і був  здивований:

Богдан: Але, мамо, чому ти скрізь  написала  0 грн. 0 коп..?

Мама: Тому що мати для своєї дитини все робить просто так. Але , якщо ти хочеш , я можу тобі дати ті 33 грн. які ти заслужив.

Автор: Богданчик підхопився  зі свого місця, підбіг до матері , обняв її. і сказав:

Богдан: Ні, ні, мамо… Я не хочу жодної копійки…Прости мені…Я все зрозумів.

Автор: Мама поцілувала сина. Вона ж його любила більше всіх на світі.

Сценка «Мама у відрядженні»

1-а учениця.

ой, марійко-ученице,

ти куди біжиш така?

чом розпатлані косиці?

забинтована рука?

чом коліна, як на сміх,

визирають із панчіх,

а на синьому жакеті

білий ґудзик, як горіх?

2-а учениця.

не розпитуйте дарма.

бо хіба ж я знаю ?

третій день себе сама

навіть не впізнаю!

забруднився комірець,

загубився гребінець.

всі підручники з портфеля

перебрались на стілець.

кіт нитки загнав під ліжко,

поки я шукала їх.

ось що вийшло із панчіх.

ну й попала я в біду,

що нічого не знайду.

ані голки, ані нитки,

ні ножа, ні сковорідки,

ні у ванні рушника,

ні у кухні сірника.

ми й котлети з братом раз

їли так - несмажені.

1-а учениця.

так, що сталося у вас?

2-а учениця.

мама у відрядженні!

Ведучий5.

Мати... Матуся... Ненька... З цим словом у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо завжди цілувати їй руки, які пестили нас у дитинстві, чия душа завжди іде з нами по життю, підтримує нас у години радості й печалі.

 Ведуча 6.

Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла—сонечко прихилила б.
У народі кажуть: «Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям». Бо ж справді, мати в хаті — це сонечко, що дає життя всій родиш.

Учень 8.

А хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І немає злому

На всій Землі безконечній

Веселого дому.

Ведуча 5.

Невгамовний біль втрати найдорожчої у світі людини—матері. Тільки тоді розумієш, що вона для тебе означала, коли її втрачаєш. 

(Інсценізація легенди про маму.)

Автор. Жила собі на світі жінка, і мала вона четверо дітей. Жили з рибальства. Жінка сама ловила рибу та годувала дітей. Але якось застудилася та й злягла хвора. Лежить у постелі, а діточок нема чим годувати. Вже пересохло в неї в горлі. Мовила тихо:

Мати. Діточки, подайте мені води, бо не дам собі ради, аби підвестись. А пити так хочеться.

Діти. Нема води в хаті.

Мати. Візьміть відра, ідіть до річки та наберіть.

Старший хлопець. Нехай іде сестра, я не маю чобіт.

Мати (до дочки). Піди, доню, принеси мені водиці.

Дочка. У мене немає хустки, хай іде менший.

Мати. Івасику, піди принеси мені водиці.

Івасик. У мене немає в що вдягнутися.

Автор. Так ніхто й не приніс матері води. Пішли діти надвір, граються. А у  матері починають рости крила. Найменший хлопчик саме вбіг у хату, бачить — мати стала зозулею. Став кричати до братів і сестричок.

Хлопчик Наша мама стала зозулькою, хоче відлетіти від нас. Скоренько біжімо по воду для неї.

Автор. Схопили діти хто що: горнятко, відро. Всі побігли до річки. Набрали води та й кричать.

Діти. Мамо, мамочко, пий воду!

Автор. Та стала мати зозулею й відлітає від хати.

Мати. Пізно, діти. Пізно!

Автор. А малі за нею бігли, бігли, збиваючи нога до крові. І досі в лісах, на полях стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали тоді з ніг дитячих. Так мати назавжди покинула рідних дітей і донині літає зозулею.
(Звучить українська народна пісня «Летіла зозуля».)

Ведучий 6

«Мати», «матуся», «ненька». З цим іменем у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це той дужий птах, який розкрив нам крила, дав дорогу в життя. Це людина перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо завжди цілувати її руки, які пестили нас у дитинстві, чиї кроки і душа завжди ідуть з нами по життю, підтримують нас у години радості і печалі. Мати – це берегиня домашнього вогнища, яка зігріває душі дітей теплом, ласкою, щирою любов’ю. Мати – це перше слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Мати любить свою дитину, завжди розуміє її, подасть руку допомоги, розділить її радість і смуток.

Ведучий 4.

Скільки б вам не було років 5 чи 50, завжди потрібна мама, її ласка, і погляд. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя. Мати й дитя… Цей образ святий у сприйнятті нашого народу.

Ведучий 3.

Немає, друзі, нічого більшого на світі, як любов материнська. Вона ще не пізнана до кінця, хоч оспівана у сотнях, а може, й тисячах поетичних творів.

Читець.

Дівчину вродливу юнак покохав:

Дорожче від неї у світі не мав.

І клявся, божився, що любить Її

Над сонце, над місяць, над зорі ясні.

«Тебе я кохаю. За тебе умру.

Віддам за кохання і неньку стару».

Та мила його не боялась гріха,

Була, як гадюка, зрадлива, лиха.

Всміхнулась лукаво і каже йому:

«Не вірю, козаче, коханню твому.

Як справді кохаєш, вірний єси,

Мені серце неньки живе принеси».

Юнак мов стерявся: не їв і не спав,

Три дні і три ночі він десь пропадав.

І стався опівночі лютий злочин.

Мов кат, витяв серце у матері син...

І знову до милої з серцем в руках,

Побіг, і скажений гонив його жах,

Ось-ось добігає, не чуючи ніг...

Та раптом спіткнувся і впав на поріг.

І серденько неньчине кров'ю стекло,

І ніжно від жалю воно прорекло,

Востаннє озвалось до сина в ту мить:

«Мій любий, ти впав... Чи тобі не болить?»

Ведуча 6.

А народна легенда продовжує цю історію. Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди матері, облив пекучими слізьми. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так, як рідна мати. І такою невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним та безтурботним, що ожило материнське серце, загоїлася рана. Підвелась мати й пригасла голову сина до грудей своїх. І пішли вони удвох степами широкими, і стали двома могилами високими. Тож недаремно в народі кажуть, що найсвятіша любов — материнська.

Бережіть материнське серце,

Бо воно, як воскова свічка.

То на гноті маленьке сонце,

Ніжне й тепле, але не вічне.

Коли спокій і радість у хаті,

То горить воно рівно й тихо.

Як прикутая пташка крилата,

Стрепенеться, віщуючи лихо.

Затуліть теє серце ніжне

Од вітрів забуття й тривоги,

Каяття принесіть, хоч пізнє,

І утріть гіркі сльози знемоги.

Розсипа серце мами проміння

На пелюстки долонь діточих,

Тихо скапує нам на сумління,

Зазирає, мов совість, в очі.

“Розмова з мамою”. (мама і син)

Розкажіть мені, мамо, про вишні…

Їх було так багато в саду?

Були, сину, морози невтішні, а вони кого хочеш зведуть.

Розкажіть мені, мамо, про зорі, чи такими були й колись?

А той, сину, хто виріс у горі - не часто на зорі дививсь.

Розкажіть мені, мамо, про долю, чи людині підвладна вона?

Наша доля, мій сину, як море - той пливе лиш, хто має човна.

Розкажіть мені, мамо, про роки - чи спливають помітно вони?

Роки, сину, помітні, доки матерів пам'ятають сини!

Мама зачитує “Заповіт сину”

(ти добре, сину, проживеш)

Ти добре сину проживеш

Як знатимеш, куди, ідеш,

І як зумієш там, де став,

Стояти так, щоб не упав

Ти добре, сину, проживеш,

Коли нікого не пригнеш

І пройдеш так життєйську путь,

Щоб ані буть, ні битим буть

Ти добре, синку, проживеш,

Як сироті сльозу утреш,

Слабких від сильних захистиш,

Живих із духом підкрипиш

Ти чесно, синку, проживеш,

Коли з неправдою порвеш.

Бо правдою ти пройдеш світ -

Цемій святий тобі завіт

Сьогодні ми вшановуємо наших рідних мам, а разом з ними – всіх матерів землі. Бо на всій землі немає найдорожчої людини, ніж мама.

Учні

Мамо найдорожча,

Мамочко єдина,

Щирі побажання – 

Від доні, від сина.

Квіточок пахучих

Принеси багато

В березневий ранок,

У велике свято!

Як тобі співати,

Що тобі бажати

Нам скажи матусю,

Ми хотіли б знати.

Обвіва нас вітер дужий і стрімкий,

Час нестримний в очі загляда.

Та для тебе, мамо, вічно я малий, 

Ти ж для мене, мамо, вічно молода.

Ти для мене рідна – просто мама.

Відчуваю руки дорогі.

Ти в думках усюди йдеш за нами – 

Крізь тумани, бурі і сніги.

Бабусю моя, дорогенька

Для мене ти – друга матуся.

Присядь біля мене близенько,

Я ніжно отак пригорнуся

Накину тобі я на плечі

Хустину тепленьку пухову

Як гарно з тобою малечі!

Бабусю, завжди будь здорова!

На руки твої подивлюся,

Що ніжно голівку ласкали

Ці руки старенькі, бабусі,

В колисці мене колихали

Вони і старенькі, та вправні,

Все вміють ці руки робити

Сорочечку вишити гарно

Сніданки й обіди варити

За все тобі вдячна, бабусю!

Звучить пісня в запису, діти йдуть зі сцени на свої місця. А на сцену піднімається дівчина Мрія. Вона одягнена у довге рожеве плаття, з квітами в руках.

Мрія.

Я — Мрія! Так-так, саме те, найкраще, про що і про кого ви завжди мрієте у своєму житті. Мрії, якщо вони реальні, мають здатність справджуватись. От і кожен із вас — це здійснена мрія ваших батьків! Бо ще задовго до того, як ви народились, мами мріяли про вас, думали і вже любили особливою любов’ю, самовіддано і найбільше за все на світі. Кожна мама уявляла свою маленьку донечку або синочка, придумувала ім’я, дарувала сотні чарівних казок, співала пісеньки, розповідала різні історії і мріяла, що її діти будуть найкращими! Кожна мама і зараз мріє про те, що її дитя буде найкраще, найрозумніше, найдобріше. Бо людина починається з добра. Доброта — це велика сила!

Людина починається з добра,

Із ласки, щирості й любові,

Із батьківської хати і двора,

Із теплоти, що є у кожнім слові.

Нічого не може у світі цім жити

Без сонця ясного, дощу і тепла.

Людині ще треба на білому світі,

Щоб мрія висока у серці жила.

А на сцену виходить Любов — дівчина у білому одязі.

Любов.

У цій залі стільки ласки і любові, стільки доброти і щедрості, що я прийшла до вас людиною, я — Любов! Те велике, найбільше в світі почуття, без якого не може бути самого життя. Все починається з любові!

Любов — найбільше в світі почуття!

Вона не має меж — безкрає!

З любові починається життя,

Вона усе найкраще починає.

І крила для польоту нам дає,

І доброту народжує, і ласку.

Пустіть любов у серденько своє,

Вона народить в ньому дивну казку.

У серці матері така любов живе,

Як Всесвіт, безконечна і велика.

Вона рікою дивною пливе,

І не скінчиться, поки в мами й віку.

На сцену виходить дівчинка Радість у яскравому вбранні.

Радість.

Я — Радість! Як без мене жити?

Я з задоволенням іду до всіх!

Веселим жартом можу насмішити,

Люблю здоровий, життєдайний сміх!

Я сонечком серця вам наповняю,

І задоволення та щастя теж несу.

Потрібна всім, про це я добре знаю,

Бо ж у життя приношу ще й красу.

Люблю я дуже, щоб іскрились очі,

І щоб життя в вас радістю цвіло.

Я бачити веселими вас хочу,

Щоб з серця променилося тепло.

Я — Радість! Як без мене жити?

Тому й прийшла сьогодні я до всіх.

Щоб в свято Мами вас розвеселити,

Подарувати вам веселий сміх.

Любов.

Дорогі діти! Даруйте любов своїм матерям! Не тільки в свято, а й просто так. Не соромтесь підійти до матері, обняти, притулитися, поцілувати. Мамі приємно відчувати, що  дитина любить, цінує та поважає її.

Радість.

Даруйте радість матерям. А радістю для мами є ваше добре слово, тепла посмішка, щира допомога, а також ваші життєві успіхи.

ІІІ. Підсумок заходу

(Звучить мелодія)

(Діти вітають матерів, дарують листівки, сувеніри виготовлені власними руками).

1. Матусю,

Хай збудеться все, що Ти хочеш,

Хай збудеться все, що чекаєш,

Хай стежка проляже в трояндах,

Яку Ти в житті прокладаєш.

2. Матусю,

Хай буде удача у всьому,

Добробут хай буде у домі,

Багатство і радість, й наснага,

І шана людська і повага!

3. Спасибі, Матусю, Тобі,

За те, що я живу на світі.

І в цей прекрасний світлий день

Я подарую Тобі квіти

4. Свята, прекрасна, дорога.

Тобі моя душа співає.

Любов Твоя така палка

На світі зло перемагає.

5. Рідна Мамо, подай мені руку,

Щоб не впасти,як тяжко мені.

Мою щиру любов на цім світі

З вдячним серцем дарую Тобі!

6. Спасибі за ласку, за щире тепло

Недоспані ночі, турботи й добро.

Здоров’я міцного Вам зичимо щиро,

Любові і радості, злагоди й миру!

7. Найдобріша, найкраща матусю рідненька!

В цей день ми вклоняємось дуже низенько.

За сонечко ясне, за серце прекрасне, 

За те, що добром зігріваєте нас,

За те, що в щасливу і скрутну хвилину 

Ми можемо всі прихилитись до вас.

Хай вас обминають невдачі та грози,

Нехай лиш від сміху з’являються сльози,

Міцного здоров'я з роси і води,

Бадьорість та настрій хай будуть завжди!

Використані джерела:

1. Зимово-весняний серпантин (На допомогу в організації та проведенні свят зимово-весняного циклу). - Кам'янець-Подільський, 2008. - 184 с.

2. Свята: весняна палітра/ Упоряд: Л. Шелестова, Н. Чиренко, Н. Чепнякова. - К.:Шкільний світ, 2011.- 128 с.

3. Липовецька О. А. Найдорожча у світі// Класному керівнику. Усе для роботи. - 2014.- №1.- С. 28 - 32.

4. Костенко І. А. Найсвятіша, наймиліша, зіронько ясна! // Вивчаємо українську мову та літературу.- 2011.- №11.- С. 18-20.

5. Бутулінська Т. М.  Я берегтиму тебе, мамо!  // Класному керівнику. Усе для роботи. - 2012. - №6. - С. 29-31.

О материнська моя мово, - бальзам цілющий для душі

(Свято рідної мови )

Мета: формувати розуміння того, що рідна мова – наш скарб; розширювати знання про красу і багатство української мови, пробуджувати почуття національної гідності; виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій.

Обладнання: мультимедійна дошка, комп'ютерна презентація "Рідна мова", фонограми пісень.

Перебіг заходу

Звучить фонограма церковного дзвону. Виходять 4 дівчат із свічками в руках.

1 учениця: Мово! Пресвятая Богородице мого народу! Із чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

2 уч.: Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснуть земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу!

3 уч.: Мово! Велична молитва у своїй нероздільній трійці, що ти єси і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія! Мово, що  стала біля вівтаря нашого національного храму, і не впускала туди злого духа скверни і ганьби!

4 уч.: Мово! Ти зцілювала втомлених духом, давала силу і здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе, і невмирущими ставали ті, що молилися на  дароване тобою слово!

1 уч.: Прости ! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй вічним і віщим словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку і  освяти нашу землю, Русь-Україну возвелич, порятуй її народ навіки!

Звучить фонограма церковного дзвону.

1 ведучий: Доброго дня вам, дорогі друзі! Вітаємо вас на святі рідної мови! Віримо, що тут зібралися щирі українці, котрим не байдужа доля рідного слова.

2 вед.: 21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Ми хочемо долучитися до урочистого відзначення цієї дати, спробуємо довести всім, що мова – це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.

1 вед.: Ми – українці. Живемо у вільній незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

2 вед.: Земля українська стародавняя, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови – 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову в піснях, легендах, Переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

1 вед.: Для нас рідна мова – це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь.  Це наша гордість, бо все, шо створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури .

2 вед.: Весь світ віддає шану великим володарям українського слова – Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей скарб, який треба примножувати та оберігати.

1 вед.: Я цілком згодна з тобою, бо нещодавно прочитала слова Ушинського: «Відберіть у народу мову – і народ уже більше не створить її…Вимерла мова в устах народу – вимер і народ».

2 вед.: Недаремно стільки літ чужинці старалися заборонити нашу мову, нав'язували свою культуру і свою владу. І от до чого це зрештою привело…

(Входить Дівчина,вбрана в українське. Вона сумна, зажурена, утирає сльозу, зітхає, опускається додолу. Діти оточують її, розпитують.)

1          Що сталося, дівчино?

2          Тобі зле, захворіла?

3          У тебе якесь горе, біда?

4          Скажи нам – ми тобі охоче допоможемо!

Дівчина (підводить голову, зітхає) :

Я йду-мандрую сотні літ…

Чомусь усюди – там і тут! -

Уже мені немилий світ!

Мене якісь людці женуть

Притулку сотні літ шукаю,

Зі шкіл, із вулиць, з дому-хати…

Але ніде його немає…

Скажіть: де правдоньки шукати?!

1       Мабуть, ми вже здогадалися, дівчино, хто ти є насправді.

2       То, може, ти скажеш, що з тобою трапилось?

3       Ми тобі допоможемо!

4        Обов’язково!

Дівчина (сумно встає):

Тут навкруги – земля моя,

Та все навколо мов чужинське…

Скажіть, де опинилась я?

Чи в Україні я, чи ні,

Чи, може десь на чужині

Я, ваша мова українська?!

1 Ти помиляєшся, дівчино, твоя земля це – Україна!

2 Утри сльозу з блакитних вічок!

1 2 3 4  разом Нам із тобою – жити вічно!

Дівчина (усміхаючись):

Ну, якщо так, - із вами я!

Нехай цвіте земля моя!

1         Купана-цілована хвилями Дніпровими.

2         Люблена-голублена сивими дібровами.

3         З колоска пахучого, з кореня цілющого.

4         З усмішки й сльози, сонця, вітру і грози –

Усі: Наша мова!

1         Яко смута матерів.

2         Думи сивих кобзарів.

3         І дівочі переспіви синіх вечорів.

4         Виплекана веснами і серцями чесними..

Усі: Наша мова!

Дівчина:

Як путівець між нивами, проста,

Барвиста, наче далеч веселкова,

Так увійшла до вас в уста

І в долі засіяла ваша мова .

З роси , проміння, шуму колосків

Я вам дарую чисте першослово,

Аби з ясних слов’янських берегів

У світі засвітилося дніпрово.

Пісня «Рідна мова – пісня колискова»

1 читець: Пишається Париж і Рим

Одвічно рідним словом,

Чому ж втрачаєм тільки ми

Свою співучу мову?

Без мови гине всякий слід

І роду, і народу.

Як пам’ятає мову рід –

Не буде переводу.

2 читець: На крила пам’яті, брати,

Пора у путь, братове,

Ми – українці, не хохли,

Ми не забули мови!

Ми краще на льоту помрем,

Ніж бути в нас руїні!

Ми нашу мову збережем,

Коли ми – Україна!

3 читець:

Хто сказав, що мова наша груба?

5 читець :

Груба лиш тому, кому н люба.

Де іще від матінки-матусі

ТИ почуєш «спатоньки-спатусі»?

Ну яка на світі знає мова

Зменшувальні форми дієслова?

3 читець:

Хто сказав, що мова наша груба?

6 читець:

Груба лиш тому, кому нелюба.

Ні, скоріше, - незбагненна мова,

Лагідно-чарівно-загадкова.

Де ще в світі є така країна,

Як терпляча Україна-ненька?

Щоб і тих, хто їй завдав руїни

Звали незлобливо – воріженьки?

Пісня « Лише у нас на Україні»

Ведуча 3:

Наш народ, хоч багато витерпів, протее ніколи не втрачав почуття гумору. Він умів посміятися навіть у найприкріші часи і завжди осуджував тих, хто заради вигоди відрікався свого, рідного.

Павло Глазовий «Дамочка-кияночка»

«Турок»

«Серед темної ночі»

«Кухлик»

«Йде синок до школи вперше»

Ведуча 3: Здавна наш народ помітив, яку велику силу має слово.Це і відобразилось у прислів’ях і приказках. Чимало з них ввібрали в себе правила мовного етикету. Ось я починатиму їх говорити, а ти продовжуй (до ведучого).

Ведучий 4: Добре!

Ведуча 3:                                                           Ведучий 4:

Бережи хліб на обід,                                         а слово на відповідь.

Краще мовчати,                                                аніж брехати.

Дав слово -                                                        дотримай його.

Не хочеш почути дурних слів -                      не кажи їх сам.

Що маєш казати,                                             то наперед обміркуй.

Всякому слову                                                 свій час.

Погане слово                                                   проковтни.

Ведучий 4: І лихе слово, і базікання народ осуджував. Ось послухай. Я почну прислів'я, а ти продовжуй.

Ведучий 4:                                                      Ведуча 3:

Базіка                                                              мовний каліка.

Ляпає язиком,                                                як корова хвостом.

Говорить,                                                       наче три дні не їв.

Заторохтіла сорока,                                       як  діжка з горохом.

Меле,                                                              як порожній млин.

Бесіди багато,                                                а розуму мало.

Хто говорить, що хоче,                                той почує, що не хоче.

Ведучий 5: Ми переконались, що нашою мовою можна передати все: і красу природи, і любов, і гнів,і сльози, і сміх.

Ведучий 6: А ще вона має кілька цікавих особливостей. Уній є слова, що читаються одинаково зліва направо навпаки: тут, зараз, шалаш , Алла та інші. Та не тільки слова, а й цілі речення: Я несу гусеня.  Кіт утік.

Ведучий 5: Крім цього, українською мовою можна складати вірші  й оповідання, де кожне слово починалося б зоднієї й тої ж самої літери.

«Світанок»

«Самотній сад»

«Золотаві зорі засвітились»

«Казало кохання»

«Сьогодні сипле сніг»

Ведучий 5: Ми- діти вільної України. Любімо рідну мову, не даймо себе збити з дороги тим, у кого замість серця камінь. Дослухаймось до людей, що вболівають за чистоту та культуру мови, не йдімо не повідку у людей бездуховних, цинічних, бездушних. Вини прагнуть влади і слави для себе і нічого не зроблять для народу. Якщо вони зреклися мови, то що вони можуть дати нам, молодшим?

Ведучий 6: Друзі! Простуймо світом гордо й незалежно, знаймо, що ми – діти вільної й незалежної України, багатостраждальної, але роботящюї і доброї, щирої ношої Батьківщини. Вьна у нас одна, як і мати. І від нас усіх залежить, якою вонабуде.

Ведучий 5: Замисліться. Ніхто не прийде наводити нам лад у нашій хаті. Ми  мусимо робити це самі, власними зусиллями.

Пісня « Рідна земля».

1 учень:

Трембітна мово, музико, калино!

Звучи в розмові, повсякчас звучи,

Говориш ти – говорить Україна,

О рідне слово, більше не мовчи.

2 учень:

Не дай занедбати себе і забути,

До кожного серця дійди.

У миті біди і найважчої скрути,

Як мати рідненька прийди.

3 учень:

І тихо-тихенько співай колискову,

Щоб серце в дитинство вернуть,

Щоб більше ніколи свою рідну мову

Не міг українець забуть.

4 учень:

Співай, моя мово у пісні чудовій

І смійся, у жартах звучи!

Світися щасливо у зірці ранковій

І в побуті теж не мовчи.

5 учень:

Здіймайся у славі у небо високе,

Багатою будь, як земля.

Глибокою будь, наче море широке,

Щоб чули тебе звіддаля.

7   учень:

Квітуй, як весна у чарівнім суцвітті,

Весело по світу йдучи,

Звучи, моя мово чарівна, у світі,

І в побуті теж не мовчи.

7 учень:

Не замовкай ніколи, рідне слово,

Іскрися жартом, піснею злітай,

Над нами квітни завжди веселково,

Щоб сяяв щастям український край.

8 учень:

А мова хай живе, нехай серця нам гріє,

Багатою йде в світ ізавжди молодіє,

Бо в нас вона одна – чарівна, світанкова,

І древня, й молода – велика наша мова.

Пісня «Мова єднання».

Використані джерела:

1. Тиждень української мови та літератури. - Х.: Основа, 2006. - 288с.

2. Свята української мови / Упоряд. Маленко О. В.. - Х.: Основа, 2014. - 176с.

3. Кращі позакласні заходи з української мови та літератури. Випуск 1/ Уклад. Науменко Є. І. - Х.:Основа, 2012. - 171с.

4. Шульга Т. М. Захисти солов'їну - збережи Україну// Вивчаємо українську мову та літературу . - 2013. - №19-21. - С 79- 84

Тема : «Людина без роду - як дерево без коріння».

Мета:

­   розкрити поняття «сім'я», "родина", "рід", визначити їх  роль та значення в житті ;

­   вчити учнів любити і шанувати батьків, родину;

­   виховувати  повагу до морального досвіду представників старшого покоління та почуття духовної єдності поколінь, бажання берегти родину;

­   зацікавити учнів пошуками коріння свого родоводу;

­   розвивати спостережливість, уважність, вміння запам'ятовувати, робити висновки.

Обладнання: фломастери, клейкі аркуші, малюнки, презентації сім'ї, малюнки "Моє родовідне дерево".

Тип заходу: година спілкування  з елементами тренінгу.

Перебіг заходу

І. Організація учнівського колективу

Привітання.

II. Мотивація навчальної діяльності учнів

Вступне слово класного керівника.

Сім`я відіграє найважливішу роль для кожної людини. Сім`я – це святий вузол, яким пов’язані всі члени родини. І тим міцніша родина, чим міцніша дружба в сім`ї.

А як же народилася сім`я? Прослухайте   легенду.

Мільйони років тому, коли Земля була ще зовсім юною, зустрілися двоє: чоловік і жінка. Вони покохали одне одного і вирішили жити разом. Це були – Адам і Єва.

У зоряну ніч

В тихім шелесті трав

Адам у Єви запитав:

— Кохана, люба, мила, чарівна,

Скажи мені, єдина,

Хто буде дарувать життя,

А потім доглядать дитя?

— Я.

— Варити, прати, прибирати,

Сімейне вогнище оберігати?

— Я.

— Постійно радість дарувати,

Усіх теплом обігрівати?

— Я.

А ти, мій милий, неповторний,

Скажи мені, єдиний,

Хто буде рід наш берегти,

І множить покоління?

— Я.

— Хто дбатиме усе життя

Про щасливе майбуття?

— Я.

— Дітей навчати лиш добра,

І боронить від лиха й зла?

— Я.

— Кохатиме до забуття

І поруч буде все життя?

— Я.

І так сім раз

Звучало я, я, я.

Ось так створилася  сім’я.

— Про що говорилося в легенді? (відповіді учнів)

IІI. Оголошення теми та мети  години  спілкування

Отже, сьогодні мова буде йти про сім’ю, родину, і темою нашої години спілкування буде « Людина без роду - як дерево без коріння». Ми познайомимося з такими поняттями, як «сім’я», «родина», «рід», «родовідне дерево». Навчимося цінувати все, що пов’язує нас з сім’єю, родиною, батьківською хатою.

Девізом нашого заходу будуть слова:

«Ми всі – одна сім’я, єдина ми родина.

Мільйони різних «я», а разом – Україна».

Сьогодні ви повинні :

1.     Розширити свої знання про сім'ю, родину,рід.

2.     Звернути увагу на значення сім'ї в житті кожної людини.

3.     Розповісти про свій родовід, презентувати родовідне дерево.

IV. Основна частина

Зверніть увагу на дошку.

1. Словникова робота.

Сім’я –  це група людей, яка складається із чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом під одним дахом.

Родина –  це група людей, що складається з батьків, дітей, внуків і близьких родичів.

Рід –  це низка поколінь, які походять від одного предка.

Родовід – це історія поколінь.

Родовідне дерево —

Під час нашого спілкування будуть діяти правила, пропоную звернути увагу на них. 

2.  Правила:

— думати швидко;

— працювати творчо;

— відповідати чітко;

— запам’ятовувати міцно;

— працювати дружно.

3. Слово класного керівника.

Сім’я! Яке красиве слово!  Як гріє душу! Воно нагадує ласкавий голос мами, дбайливу  суворість  батька. В сім’ї ти бажана дитина. Тут тобі подарували ім’я, а скільки в слові «сім’я» загадок та повчаючих відкриттів!

Наприклад, слово «сім’я» можна поділити на два слова – «сім» і «Я». І тоді воно  каже нам: «Сім’я – це семеро таких же, як я». 

Говорять, що число сім – магічне. Мабуть це і справді так. Бо у світі багато чого позначено числом сім. Згадаймо:

— сім днів у тижні;

— сім раз відміряй, а раз відріж – каже народна мудрість;

— сім смертних гріхів, які посилаються людині, щоб вона їх переборола;

— а ще є сім чудес світу;

— а ще від щастя людина буває на сьомому небі;

— і книга за сімома печатями є;

— найкраще запам’ятовується те, що повторюється сім разів!

І, мабуть, ще багато чогось іншого позначається числом сім. Саме тому воно і є магічним. А чому б і ні?

А мені найбільше подобається веселка, у якій виграє дивовижних сім кольорів. Ці кольори утворюють веселковий міст на все небо і по ньому хочеться пробігтися, бо він неодмінно приведе у чарівну казку.

4. Міні-презентація "Моя сім'я - це....."

(Учні отримали випереджаюче завдання намалювати свою сім'ю у вигляді певного предмета, явища чи рослини і пояснити свій вибір1-2 реченнями.

Наприклад:

Моя сім'я - це фортеця, тому що...

Моя сім'я - це перлина, тому що...

Моя сім'я - це веселка, тому що...

Моя сім'я - це сонце, тому що...

Моя сім'я - це рукавичка, тому що...

( та інші)

5. Вправа " Незакінчене речення"

Звичайно, ідеальних сімей не буває, як і немає ідеальних людей, кожна має свої позитивні риси та недоліки. Але все ж таки пропоную вам подумати, якою ви хотіли б бачити свою сім'ю і продовжити речення:" На мою думку, сім'я повинна бути...." Свої відповіді запишіть на  клейких аркушах, що є перед вами.

(учні зачитують свої  відповіді та наклеюють на дошку у формі сонячних промінчиків)

6. Бесіда

­   Чому батьків вважають найдорожчими людьми для дитини?

­   Як батьки піклуються про дітей?( Перерахуйте вчинки)

­   Як діти можуть віддячити батькам?

7. Вправа " Зроби батьків щасливими".

Запишіть  на аркушах свої слова чи дії, завдяки яким ваші батьки зможуть відчути себе щасливими, щиро усміхнутися.

(Учні зачитують відповіді (за власним бажанням).

Говорімо такі слова та робімо такі вчинки частіше! Не відкладаймо "на потім" те, що приносить радість нашим найріднішим!

8. Вправа "Продовж прислів'я"

Існує багато прислів’їв та приказок про сім’ю, давайте зараз разом пригадаємо деякі з них, ваше  завдання закінчити  прислів’я.

1. Шануй батька і неньку – буде тобі скрізь гладенько.

2. Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – батькам кінець.

3. Яке дерево – такі й квіти, які батьки – такі й діти.

4. Яка хата – такий тин, який батько – такий син.

5. Сім’я без батька, як хата без даху.

6. Хто батька-матір зневажає, той добра не знає.

7. Яке дерево, такі в нього квіточки, які батьки, такі в них діточки.

8. Добре дитині, коли добрі батько й матір.

9. Яка сім’я, такий і я.

10. Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.

9. Презентації учнівських робіт « Моє родовідне дерево»

а) Вступне слово вчителя.

Родина, рід,- які слова святі.

Вони потрібні кожному в житті,

Бо всі ми з вами ніжні гілочки,

На дереві, що вже стоять віки.

Це дерево – наш славний родовід,

Це – батько й мати, прадід твій і дід.

- Наші прадіди уявляли життя людей на землі як велетенське Дерево Роду.

- Свій маленький листочок на цьому дереві має кожен із вас. Гілки – ваші батьки, їхні сестри і брати. Стовбур – дідусі й бабусі. Відростки їхні брати і сестри. Коріння – батьки ваших дідусів і бабусь. Чим міцніше росте дерево – тим більше є рід, у кожної гілочки або коріння є своє ім’я.

б) Презентація родовідних дерев.

V. Підсумок

Словесна рефлексія

« Я дізнався, що…»

«Я зрозумів, що…»

«Я запам’ятав, що…»

А тепер візьміть ліву долоньку, вона ближче до серденька, покладіть на неї ті знання, добро і любов, які у вас є. А тепер візьміть праву долоньку і покладіть на неї ті знання, які ви отримали сьогодні. З’єднайте разом ваші долоньки і покладіть все до своєї душі.

І пам’ятайте: завжди перемагають добро, краса і любов.

Залишайтесь добрими, красивими і любіть своїх ближніх.

Використані джерела

1. Коваль Н.Г. Моя сім'я - моє багатство// Години спілкування 5 - 8 класи. - Х.: Основа, 2013. - С 105-106.

2. Коваль Н. Г. Хочеш змінити світ - почни з себе// Класному керівнику. Усе для роботи . - №6. - 2012. - С 17-30.

3. http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/vikhovna-godina-bez-rodini-nemae-liudini.html